ქართულმა როდოვიდმა მუშაობა დაიწყო! შემოგვიერთდი! შექმენი ჩანაწერები სხვადასხვა პიროვნებების შესახებ! ააშენე ხე!

Іван Маркович Журавницький

From Rodovid KA

პიროვნება:764201

საგვარეულო	Журавницькі
სქესი	მამრობითი
დაბადებისას მიღებული სრული სახელი	Іван Маркович Журавницький
მშობლები ♂ Марко Васильович Журавницький [Журавницькі] დაბ. 1475 ? 1480 გარდ. 1580

მოვლენები

დაბადება: Луцьке староство, Волинське воєводство, Корона Польська, Річ Посполита

ქორწინება: ♀ Олена Федорівна Копоть (Журавницька) [Копоті]

შენიშვნები

Марко Васильович Журавницький (народився близько 1475—1480 років, помер 1580 року в Луцьку) був середньої руки шляхтич, володів селом Журавлики (нині в Горохівському районі на Волині). У 1560 році його обрали владикою луцьким, але, оскільки він вважав себе не духовною особою, висвячуватися відмовився. Журавницький любив книги, привчав шанувати їх і своїх дітей. Серед них Іван (? — 1525—1530 — скараний 1589) і його дружина Олена Копоть — одні з перших відомих українських поетів того часу. Іван Маркович вчився у Журавниках, потім у школі при Жидичинському монастирі, можливо, вчився і в Краківському університеті, але залишив його. Одружившись з Оленою, яка виховувалася у дядька, що працював при яворі литовського князя у Вільні, Іван оселився у невеликому маєтку в Теслугові. Було це в 1566 році. А в 1575 році подружжя написало сатиричний вірш на Ганну, дочку нареченого владики Борзобагатого, і цей вірш на листівках був вивішений у Луцьку для загального ознайомлення. Відтоді твір, що народився у Теслугові, друкується у всіх збірниках давньої української поезії. Але його авторам він коштував судового переслідування.

...

Уперше цей випадок як побутовий факт описав історик О. Левицький у своєму нарисі «Очерки старинного быта Волыни и Украины», що був надрукований у журналі «Киевская старина» за квітень 1889 року. А літературознавець Григорій Нудьга повернув його із запилених архівів - вже як значиму історію появи першого волинського поета, який народився приблизно у 1525 – 1530 роках у шляхетній родині Марка Васильовича Журавницького. Останній служив і помер у Луцьку. Марко був людиною справедливою, мужньою і лицарської вдачі. Як патріот він вважав, що слід триматися трьох сил: шаблі, книжки і єдності, чому і навчав своїх синів. 10 січня 1561 року Марко Журавницький, вже в досить поважному віці, був нареченим луцьким і острозьким владикою. Втім, вважаючи себе не так духовною особою, як воїном, він відмовився висвячуватися. Тому й не вдягав владичого одіяння і поховати себе велів або в козакині, або в одязі шляхтича, що його рідня і зробила. Прізвище Марковому роду дало волинське село Журавники (тепер Горохівський район Волинської області), де був їхній маєток. Проте мав він і городню у Луцьку – двір із кількома дерев'яними будівлями - під мурами, за Свинюською вежею, праворуч від в'їзду до міста. Його сусідами, згідно з люстрацією Луцька середини XVI століття, були Михайло Свинюський і князь Іван Масальський. Городню Журавських описано як «вельми лиху», дерев'яну, яка «потребувала знову направлення».

Марко був людиною освіченою, збирав рукописні та друковані книжки. Про це свідчить рукописне Євангеліє, переписане в 1601 році дияконом Андрієм Іяковичем із Старого Самбору на його замовлення - воно зберігається у Волинському краєзнавчому музеї. Саме батько заклав у синові Іванові основи освіти, спочатку навчаючи його сам, а потім віддавши в науку до сільського священика Марка Берестяного. Пізніше Іван Журавницький навчався у Жидичинському монастирі поблизу Луцька. Проте, не довчившись, був прилаштований у Луцьку писарем. Згодом ще було Вільно і навчання в Краківському університеті, яке він теж не завершив, так і не здобувши звання бакалавра. У 1566 році з дружиною Оленою (Галеною) Копоть - жінкою культурною, вродливою і освіченою, дочкою Федора Копотя, який втратив свої маєтності на Волині внаслідок зазіхань сусідів, - він оселився в родовому маєтку в Теслугові. Тут, як свідчать перекази, і спорудив замок для захисту помістя від татар. Мав Іван маєтність і в селі Жабокрики (нині Довгалівка), проте запеклі суперечки між співвласниками змусили продати її князю Богушу Корецькому.

В родині Журавницьких було п'ятеро дітей – четверо синів і дочка. Середній брат – Михайло - вчився у Краківському університеті, в 1561 році служив секретарем посольства у Варшаві. Тут він і пошлюбився з сестрою польського вельможі Станіслава Жолкевського. Старший брат – Олександр - був городничим (1550), ключником (1561), а потім - і старостою (1575) в Луцьку. Як урядник він відзначався високою сумлінністю і виконавчою дисципліною. Одружився Олександр із дочкою місцевого владики Івана (Іони) Красненського (Борзобагатого) - Ганною.