ქართულმა როდოვიდმა მუშაობა დაიწყო! შემოგვიერთდი! შექმენი ჩანაწერები სხვადასხვა პიროვნებების შესახებ! ააშენე ხე!

Петро I Симеонів син Кубратович გარდ. 30 იანვარი 970

From Rodovid KA

პიროვნება:734655

საგვარეულო	Кубратовичі
სქესი	მამრობითი
დაბადებისას მიღებული სრული სახელი	Петро I Симеонів син Кубратович
მშობლები ♂ Симеон I Борисів син Кубратович [Кубратовичі] დაბ. > 870 გარდ. 27 მაისი 927
ვიკი-გვერდი	wikipedia:uk:Петро_I_(цар_Болгарії)

მოვლენები

ბავშვის დაბადება: ♂ Роман Петров син Кубратович [Кубратовичі] გარდ. 997

927 ქორწინება: ♀ Мария Христофорова Дочь Лакапин [Лакапены]

927 - 969 ტიტული: цар Болгарії

931 ბავშვის დაბადება: ♂ w Борис II Петров син Кубратович [Кубратовичі] დაბ. 931 გარდ. 977

30 იანვარი 970 გარდაცვალება:

შენიშვნები

Петро I (болг. Петър I), (†30 січня 970) — цар Болгарії від 927 до 969 року. Другий син Симеона Великого.

Після смерті батька Петро I отримав у спадок державу, що знаходилася у стані війни відразу з трьома народами: угорцями, хорватами та візантійцями. Наступного року із Візантією був заключений мир, і Петро одружився з онукою імператора Романа I Лакапіна Марією. Вона після весілля взяла нове ім'я — Ірина, що значить мир.

Така зовнішня політика викликала незадоволення серед болгар і 928 року під керівництвом молодшого брата царя — Івана в країні вибухнуло повстання. Івана незабаром схопили і відправили у заслання до Візантії, а повстання було придушене. 930 року із монастиря утік старший брат Петра — Михайло, який зчинив нове повстання.

931 року з полону утік сербський правитель Чеслав, який зібравши військо, почав воєнні дії, в результаті яких Сербія здобула незалежність.

Вважається, що цариця Ірина померла 963 року. Відносини між Болгарією і Візантією після цього загострилися. Імператор відмовився платити болгарам данину. Отношения между Болгарией и Византией обострились после смерти царицы Ирины в середине 960-х годов. 967 або 968 імператор Никифор II Фока відправив до київського князя Святослава із пропозицією напасти на болгар за винагороду. Святослав погодився, захопив частину Болгарії і влаштувався в Переяславці. Після відвертання набігу печенігів від Києва він знов повернувся, але зіштовхнувся із болгарським повстанням.

Русів вигнали з Переяславця, але в кінці 969—початку 970 Святослав знову взяв його штурмом. Після цієї поразки Петра I вхопив удар. Він відрікся від престолу на користь сина Бориса і усамітнився в монастирі. Там він і помер 30 січня 970 року.

Під час правління Петра була визнана Візантією Болгарська православна церква як незалежна. Цар був дуже щедрим до церкви, обдаровуючи монастирі та інші релігійні установи землями та грошима. Таке нововведення було не всім до душі, навіть деякі священники вважали збагачення церкви надмірним. Це і стало однієї з причин появи на території Болгарії єресі під назвою богомильство. Її прихильники закликали до відмови від мирських благ.

Цар Петро мав зустріч із Святим Іоанном Рильським. Цар надіслав Іоаннові подарунки із фруктів і золота. Золото святий повернув, фрукти ж узяв. Також він написав Петрові духовні настанови.

Цар Петро був проголошений святим благовірним царем і канонізований Болгарською православною церквою. День пам'яті — 30 січня за старим стилем, 12 лютого — за новим. За життя Петро був відомий вірою в Бога, лагідністю та сміренністю. Також він всіляко підтримував Церкву за часів свого правління.