ქართულმა როდოვიდმა მუშაობა დაიწყო! შემოგვიერთდი! შექმენი ჩანაწერები სხვადასხვა პიროვნებების შესახებ! ააშენე ხე!

Мелетій Іванович Хребтович გარდ. 13 იანვარი 1593

From Rodovid KA

პიროვნება:513573

საგვარეულო	Хребтовичі
სქესი	მამრობითი
დაბადებისას მიღებული სრული სახელი	Мелетій Іванович Хребтович
მშობლები ♂ Іван Олексійович Хребтович [Хребтовичі]
ვიკი-გვერდი	wikipedia:uk:Мелетій Хребтович

მოვლენები

13 იანვარი 1593 გარდაცვალება:

შენიშვნები

Мелетій Хребтович (Мелетій Богуринський-Хребтович) - печерський архімандрит, родич Ходкевичів.

До прийняття духовного сану служив у війську. За словами брата Данила: "Замки будував, міста осадив і війну при королю його милості , нагороду через лист обіцяну, з подякою мав". Закінчивши службу мав право на отримання "до вживання" багатого монастиря чи доходної єпископії.

Через рік після свого вірогідного сходження на настоятельство «архимандрит Сильвестр Єрусалимець, у справах або просто за благословенням, прибув до митрополита в Мінськ, маючи при собі чимало золотих і срібних церковних речей, а також і власну «маетность». Мелешко Богуринський «человЂкъ непобожный», як говорить про нього князь Костянтин Костянтинович Острожський у листі в цій справі до Яна Ходкевича, «а злодЂй и святокрадца монастыря Печерскаго, который перво сего скарбу церковнаго не мало покралъ, когда тамъ чернцомъ былъ», - цей Мелешко “за помочью и радою вряду его милости пана воеводы Менского”, а також за допомогою слуг мінського підстарости Станковича, напав на власну господу отця архимандрита, образив і пограбував його в такій мірі, що отець Сильвестр і його слуги залишилися в одних сорочках. Сильвестр сповістив про це нещастя і Лавру, яка занесла скаргу в земський з'їзд, який відбувався у Києві. Земство звернуло серйозну увагу на цю скаргу і, у свою чергу, скаржилося, у тій же справі, київському воєводі, князю Костянтинові Костянтиновичеві Острозькому. Останній перепровадив скаргу земства, разом із власним листом, Янові Ходкевичу, віленському воеводі і литовському маршалу. Справа ця скінчилося тим, як побачимо далі, що Мелешко Богуринський був виправданий» [126]. Е. Шпаковський ставить питання: чи йдеться тут про все того ж Мелетія Хребтовича? І приходить до висновку, що “обставини вище викладеної справи, у зв'язку з іншими даними говорять нам, що мова йде про відомого нам лаврського архимандрита, згодом володимирського єпископа, Мелетія Хребтовича. Насамперед впадає в око те, що простий лаврський чернець затіває не на жарт боротьбу своїм начальником і отримує, як ми бачили, раду і поміч «на врядЂ» мінського воеводи (а можливо й у самого воеводи), а разом із тим користується послугами мінського підстарости. Відкіля ці зв'язки і рішучість до боротьби у простого лаврського ченця?... З іншого боку, трохи пізніше ми зустрічаємо ясну вказівку на те, що Малетій Хребтович (лаврський архимандрит) “отъ чернцовъ былъ позыванъ до короля его милости Стефана, и за показаньемъ на он часъ листовъ и привилъевъ, листовъ и свідецствъ отъ того былъ воленъ”. Хоча тут не говориться, від яких ченців, коли і за що Мелетій був позиваний до короля; але оскільки в королівствування Стефана ми не зустрічаємо на нього іншої скарги, крім даної - за образу архимандрита Сильвестра в Мінську, - то не важко догадатися, що вищенаведений натяк вказує саме на цю останню. Лавра, виходить, не обмежилася скаргою київському з'їзду, але перенесла справу в королівський суд, який виправдав Мелетія Хребтовича. Що стосується того, чому Мелетій був виправданий, то тут немає нічого надзвичайного, якщо візьмемо до уваги аристократичні зв'язки Мелетія Хребтовича (Ян Ходкевич, наприклад, якому скаржився князь Острожский на Мелетія Хребтовича, був родичем останнього і відсутність безсторонності в тодішніх судах…) Немає сумніву, що Хребтович був багатшим від о. Сильвестра, отже, скоріше останнього міг перемогти в процесі. Крім того, провина Мелетія могла бути перебільшена ченцями, а зі слів їхніх — київським земляством і князем Острозьким. - Залишається з'ясувати останнє непорозуміння: Мелетій Хребтович був обізваний у листі князя Острозького простим лаврським ченцем, у той час як він рік тому одержав право на Печерську архимандрію. Ця невідповідність, вірогідно, пояснюється тим, що Мелетій під час боротьби з о. Сильвестром не був ще в сані архимандрита: висвяту він прийняв не раніше... в листопаді 1576 року»

З 15 березня 1574 року - архімандрит Києво-Печерської Лаври.

Єпископ Володимирський (1576 — 1591 рр.).

Грамоту на Володимирську єпископію, ще за життя єп. Лазовського, отримує від Сигизмунда II шляхтич Жовковський, але Жовковському не вдалось, видно, погодитися з Лазовським, бо бачимо далі, що наступником своїм на Володимирській катедрі єп. Лазовський подає вже королю Стефану Баторію архимандрита Печерського манастиря Мелетія Хребтовича. Баторій р. 1579 дає Хребтовичу грамоту на Володимирське владицтво, але він правління єпархією передає братові свому Симону Хребтовичу і зятеві єп. Лазовського — Михайлові Дубницькому, маєтки ж катедри здає в аренду тому ж єп. Лазовському, а сам повертається до Київо-Печерської архимандрії, яка володіла, як відомо, теж великими маєтностями. Сан єпископа Хребтович приняв вже після смер-ти єп. Лазовського, коли й обняв Володимирську катедру.