| |
Федір Андрійович Лизогуб დაბ. 6 ოქტომბერი 1851 გარდ. 1928
From Rodovid KA
| საგვარეულო | Лизогуби |
| სქესი | მამრობითი |
| დაბადებისას მიღებული სრული სახელი | Федір Андрійович Лизогуб |
| მშობლები
♀ Надежда Дмитриевна Дунин-Борковская (Лизогуб) [Дунин-Борковские] დაბ. 1820 ♂ Андрій Іванович Лизогуб [Лизогуби] დაბ. 1804 გარდ. 1864 | |
| ვიკი-გვერდი | wikipedia:uk:Лизогуб_Федір_Андрійович |
მოვლენები
6 ოქტომბერი 1851 დაბადება:
ქორწინება: ♀ Александра Федоровна Левиц (Лизогуб) [Левици] დაბ. 1860
11 სექტემბერი 1890 ბავშვის დაბადება: Чернигов, Украина, ♀ Елена Федоровна Лизогуб [Лизогубы] დაბ. 11 სექტემბერი 1890
10 სექტემბერი 1892 ბავშვის დაბადება: Седнев, Украина, ♀ Елизавета Федоровна Лизогуб [Лизогубы] დაბ. 10 სექტემბერი 1892
28 აპრილი 1897 ბავშვის დაბადება: Седнев Черниговской губ., ♀ Вера Федоровна Лизогуб (Грум-Гржимайло) [Лизогубы] დაბ. 28 აპრილი 1897 გარდ. 5 მარტი 1942
24 ივნისი 1900 ბავშვის დაბადება: ♀ София Федоровна Лизогуб [Лизогубы] დაბ. 24 ივნისი 1900
1928 გარდაცვალება:
შენიშვნები
|
 |
Фе́дір Андрі́йович Лизогу́б (*6 жовтня 1851 — †1928) — громадський і політичний діяч. У 1901–1915 роках — голова Полтавської губернської земської управи. У 1918 р. був міністром внутрішніх справ і з 24 жовтня 1918 — головою Ради міністрів Української держави. Помер у еміграції.
Народився 6 жовтня 1851 року в містечку Седнів Чернігівської губернії (нині смт Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду, син Андрія Лизогуба, брат Дмитра Лизогуба. Відомий земський діяч та меценат. До революції був «октябристом» з українофільською орієнтацією.
У 1888–1897 роках був гласним Городнянської повітової, згодом Чернігівської губернської земської управи. У 1901–1915 роках — голова Полтавської губернської земської управи. За сприяння Федора Лизогуба Полтава та Миргород перетворилися на центри української культури. Був ініціатором спорудження в Полтаві нового будинку земства в національному стилі, пам'ятника Іванові Котляревському, відкриття кількох музеїв, підтримував майстрів українського декоративно-прикладного мистецтва. У 1915–1917 роках — член ради для заведення земського самоврядування при наміснику Кавказу. В 1917 році очолював відділ іноземних підданих Міністерства закордонних справ Росії. Член партії «октябристів». Після утвердження радянської влади в Росії повернувся в Україну.
У травні-листопаді 1918 р. — голова Ради міністрів Української Держави гетьмана П.Скоропадського, одночасно від 3 травня до 8 липня — міністр внутрішніх справ. В результаті діяльності уряду Ф. Лизогуба Українська Держава досягла помітних успіхів в розбудові державності, утвердженні на міжнародній арені, стабілізації економіки й фінансів.
Намагався залучити до співпраці в уряді представників партій національно-демократичного напряму, в тому числі Український національно-демократичний союз. Протягом літа 1918 р. під головуванням Ф. Лизогуба проведена велика організаційна робота зі створення постійної штатної структури військових частин та підрозділів Сухопутних військ Збройних сил Української Держави, реформування Військово-Морського флоту, з демобілізації торговельного флоту, з відновлення Українського козацтва та зміцнення органів Державної варти.
Ф. Лизогуб залишив помітний слід і в дипломатії. Однак не всі дипломатичні ініціативи глави кабінету міністрів Української Держави були схвалені сучасниками. Особливо це стосувалося відносин із більшовицькою Росією. Політично скандальною виявилась його заява в серпні 1918 р. в Берліні про готовність гетьманського уряду піти на федеративні відносини з Росією. Український національно-демократичний союз оголосив гострий протест проти цієї заяви Ф. Лизогуба.
У Берліні Ф. Лизогуб зустрічався з державним секретарем закордонних справ Німеччини фон Гінце і обговорював проблеми кордонів, укладення мирного договору з радянською Росією, питання, пов'язані з Кримом, Холмщиною, Чорноморським флотом, Збройними силами України. Німці підтримали домагання України щодо Чорноморського флоту, однак це обумовлювалося виплатою української частки боргових зобов'язань Російській імперії в розмірі 200 млн крб.
З ініціативи Ф. Лизогуба були накреслені перспективи економічного співробітництва. В цілому міністерство закордонних справ уряду Ф. Лизогуба протягом 8 місяців діяло досить активно. Україна мала 11 дипломатичних і близько 50 консульських представництв у 20 країнах, а на своїй території — 12 дипломатичних і 42 консульських представництва з 24 держав.
Після опублікування гетьманом П. Скоропадським 14 листопада 1918 р. «Грамоти Гетьмана всієї України до всіх українських громадян і козаків України» і проголошення федеративного союзу України з майбутньою небільшовицькою Росією Ф. Лизогуб склав свої повноваження. Помер у 1928 р. у Белграді (Сербія).
Головою гетьманського Кабінету міністрів було призначено виходця із старовинного козацького роду Федора Лизогуба. Батько Ф.Лизогуба був одним із найближчих друзів Т.Г.Шевченка, а старший брат Дмитро був страчений царськими опричниками ще у 1879 році за революційну діяльність.
Видный Российский и Украинский общественный, политический и государственный деятель. Брат повешенного народника, был под полицейским наблюдением. В 1888-97 – уездный городнянский (город Городня) гласный, затем - черниговский (гласный черниговского земского собрания). В 1901-1915 – Глава Полтавской губернской земской управы, зарекомендовал себя как покровитель развития украинской культуры и искусства. Материально поддерживал школу худож. Промыслов им. Гоголя в Миргороде. С 1915 – член Совета земельного самоуправления и начальник канцелярии при наместнике Кавказа (вел.князе НН). С февраля 1917 – зав.отделом иностранных подданных МИДа, товарищ министра при Временном Правительстве. С мая по 14 ноября 1918 – Председатель Рады Министров Украинской Державы (гетмана Скоропадского) и Министр Внутренних Дел Украины (до июля 1918). После отречения гетмана эмигрировал. Умер в Белграде.
უახლოესი წინაპრები და შთამომავლები
პროფესია: Чернігівська губернія, Городницький повітовий суддя
ქორწინება: ♀ Надежда Иосифовна Лысенко (Лизогуб)
ქორწინება: ♀ Анна Климентова Вальковская (Лизогуб)
ქორწინება:
ქორწინება: ♀ Ирина Васильевна Комаровская (Лизогуб)
გარდაცვალება: 17 ივლისი 1800
ქორწინება: ♀ Александра Александровна Милорадович (Дунин-Борковская)
გარდაცვალება: 1892
განათლება: 1809, Російська імперія, окончил Пажеский корпус
სამხედრო წოდება: 19 დეკემბერი 1809, Російська імперія, поручик Литовского уланского полка
სამხედრო წოდება: 1814, Російська імперія, штабс-ротмистр
სამხედრო წოდება: აგვისტო 1816, Російська імперія, ротмистр
სამხედრო წოდება: 1826, полковник лейб-гвардии Уланского полка
ქორწინება: ♀ Єлизавета Андріївна Жерве (Лизогуб)
სამხედრო წოდება: 13 მარტი 1834, Російська імперія, генерал-майор
...: 1838, Російська імперія, вышел в отставку по болезни
გარდაცვალება: იანვარი 1839, Російська імперія
გარდაცვალება: 8 სექტემბერი 1838, Чернигов, Черниговская область, Украина
გარდაცვალება: 1836?, Чернигов, Черниговская область, Украина
ქორწინება:
ქორწინება: ♀ Варвара Ипполитовна Петровская (Лизогуб)
გარდაცვალება: 1870
♂ Виталий Иванович Лизогуб ქორწინება:
ქორწინება: ♀ Феодосия Андреевна Маркович (Лизогуб)
გარდაცვალება: 1839
ქორწინება: ♀ Вера Федоровна Лизогуб (Грум-Гржимайло)
გარდაცვალება: 1941, предположительно Куйбышев
